Пам’ятаєш, коли ти востаннє втомлювався? Гаразд, смішно, згоден. А пам’ятаєш, коли ти востаннє був справді відпочив?
Існує глобальна впевненість у тому, що тижнева відпустка – чудова профілактика вигоряння та чарівний інструмент для перезавантаження. Сьогодні я розповім тобі, чому це не так.
New York Times у своєму дослідженні пишуть, що так виходить: половина людей цей тиждень не вважає відпусткою і перевіряє робочі месенджери, а друга половина – не перевіряє і вигоряє ще сильніше, коли повертається в робочий процес і бачить вдвічі більше нових завдань. Впізнав себе?
Вимушений перехід тієї частини IT-сектору, яка все ще працювала в офісах, на віддалення (на початку через пандемію, а потім через війну), остаточно стерла межу між особистим та професійним життям. Відпочивати та перезавантажуватись стало ще важче, якщо взагалі можливо.
А якщо додати до цього невпевненість у завтрашньому дні, жах від того, що відбувається навколо, страх за близьких, тяжкість вимушеного переїзду та інші принади, які додали “визволителі” – ситуація стала справді катастрофічною.
На початку нам стає соромно від того, що ми втомлюємось на роботі – ми ж не на заводі та тим більше не в окопах під обстрілами. А ухвалення рішення про звільнення (або саббатикл) змушує почуватися невдахою – не витримав тиску, не зміг впоратися зі стресом.
Здавалося б, цього достатньо, але ні.
Пандемія і війна посилили ситуацію в компаніях – завдань стало більше (ринок сильно змінився), а людей менше (вимушені скорочення, які торкнулися практично кожного бізнесу).
Будь-яка проблема, яка з приватного переходить багато до чого, стає загальною проблемою. Емоційний стан команди, повальне вигоряння, стрес та депресія впливають на бізнес часом сильніше, ніж зовнішні чинники. Все-таки для переважної більшості компаній люди – основне надбання та цінність.
І ось компанії вводять різні розв’язання проблеми:
– великий ритейл влаштовує тижневі вихідні перед великими святами (і, відповідно, великими навантаженнями);
– компанії кілька разів на рік проводять оплачуваний “фестиваль”: тиждень відпочинку та свято на відкритому повітрі на довершення;
– вводять заборони на зустрічі у певний робочий час;
– вигадують “п’ятниці без Zoom” та “вихідні без листів”;
– купують корпоративні підписки на додатки для медитації.
Ми в Netpeak у довоєнні часи вирішували проблему перенавантаження спеціалістів найму великої кількості інтернів та джуніорів, на яких делегувалася частина роботи. А колись у відділі маркетингу я запроваджував заборони на читання робочої пошти та месенджерів у першій половині дня.
Але глобальна проблема не вирішується. Не можна масовою дією вирішити багато приватних проблем.
Тож (як і завжди) твій порятунок – твоє ж особисте завдання. Допомога твоєї компанії лише приємний бонус. А про саме вигоряння я вже розповідав (аж у трьох постах), і про те, як його визначити, і що з ним робити.
Якщо тижнева відпустка тобі – не відпочинок, то скажи про це чесно. Насамперед собі, а в другу – своєму керівнику.
Потрібно щось змінювати, і не завжди зміна роботи – це останнє у списку. Ну а зміни запускати потрібно тобі, не потрібно чекати поки їх тобі хтось організує.