⌘37. Я все знаю

It’s a trap! Пастка, до якої найчастіше потрапляють фахівці після першого року роботи. Здається, що вже все вмієш і все знаєш, нікуди розвиватися, читати нічого не треба, завдання даються легко, зарплата стабільна і взагалі.

Саме в цей період фахівцеві починає здаватися, що в компанії він не росте і потрібно міняти роботодавця або, що ще гірше, час “відкривати свій бар”.

Звичайно, це симетрична проблема і для роботодавця. Здається, що ти навчив співробітника, вивів його на хороший рівень знань і високу швидкість виконання завдань, отже, час залишати його у вільному плаванні, тобто дати йому можливість просто працювати та заробляти за затвердженою пів року тому системою стимулювання.

Я особисто знайомий з безліччю хлопців та дівчат, які потрапляли в таку пастку і сам часто припускався таких помилок у менеджменті. Виявляється, неможливо побудувати та налаштувати систему з живими людьми так, щоб вона просто працювала.

Розв’язання проблеми досить складне – тобі, як керівнику, потрібно будувати систему з постійним зростанням. Доопрацьовувати кар’єрні сходи під кожну посаду, підключати співробітників до нових для них процесів тоді, коли вони начебто вже нормально розібралися у своєму. Тобто постійно витрачати свій час – делегувати таке дуже складно. Я, наприклад, зазначаю собі у календарі по кожному співробітнику дату перегляду його навантаження, обов’язків та завдань.

Ну і важливо пам’ятати, що ніхто не знає всього. Ні ти, ні я, ні Ілон Маск, ні Джефф Безос, ні Джек Ма.