⌘64. Вигорання, частина перша

З одного боку, мені, як людині, яка працює в одній компанії вже понад 13 років, кумедно слухати про вигоряння на співбесідах з 22-річними претендентами. А з іншого боку, справжнє вигоряння – справді серйозна проблема.

Між банальною втомою від роботи та вигорянням така ж прірва, як між смутком та депресією і важливо вміти її помічати. Про серйозність говорить і те, що з минулого року МОЗ навіть увімкнула вигоряння у фактори, що впливають на здоров’я.

Звільняти співробітника через емоційне вигоряння – те саме, що звільняти через те, що він, наприклад, палить. Коротко кажучи, це не привід.

Чарівний 2020-й рік додав у багаття вигоряння ще трохи гасу пандемією та віддаленою роботою для тих, хто взагалі про це не просив.

Отже, давай відразу домовимося, що працювати з вигорянням (превентивно чи ні) – обов’язок не лише самого співробітника, а і його керівника (не важливо, тимлід він, керівник відділу чи всієї компанії). Підтримувати співробітника та допомагати йому у кризові моменти так само нормально, як і в період адаптації на новій роботі.

МОЗ класифікувала ознаки та стадії вигоряння і тобі варто про них знати, щоб помічати їх за собою чи своїми колегами (як і з будь-якими подібними факторами – що раніше, тим краще).

Ознаки вигоряння:

1. Відчуття постійної втоми, виснаження.

2. Переважна більшість негативу в оцінці роботи (все погано: результати, завдання, умови, колектив etc).

3. Зниження професійної ефективності.

Стадії вигоряння:

1. Почуття перенапруги, втома, що не зникає після нічного сну.

Забування у потрібний момент слів, термінів, робочих фактів.

Систематичний помилковий набір літер на клавіатурі комп’ютера або заміна одних літер при написанні вручну.

2. Виснаження після сну і навіть після вихідних, “нежива”, загальмованість, нервозність.

Зниження продуктивності та зацікавленості у роботі, потреби у спілкуванні (зокрема і поза роботи), зростання апатії, невдоволення. Головний біль, підвищення тиску, біль у тазі.

Зростає кількість хвороб дихальних шляхів, проявляється підвищене роздратування.

3. На третій стадії можуть розвиватися психосоматичні захворювання та депресії, з’являється огида до всього та повна апатія.

Співробітник не бачить перспектив у своїй професійній діяльності, не отримує задоволення від роботи, втрачає віру у свої професійні якості.

Що ж робити? Якщо коротко – бути уважним до кожної людини та не боятися з нею розмовляти не лише про роботу. Докладніше розповім у продовженні посту, бо в один все не влізло.