⌘68. Про робочий та особистий час

На жаль дуже складно досягти значних результатів та успіхів у роботі та кар’єрі (а я все-таки трохи розділяю ці поняття) працюючи просто повний робочий день з 10 до 19. Утримаюся від оцінки добре це чи погано, просто констатую факт.

У саморозвитку та роботі завдань завжди більше, ніж часу на їх виконання. Навіть із найправильнішим тайм-менеджментом та суперкрутим підходом до пріоритизації, навіть у людей з атрофованою прокрастинацією – часу ніколи не вистачить і на половину того, що хочеш встигнути.

Щоб зростати, ставати розумнішими та професійнішими, щоб більше отримувати – треба робити більше. А щоб робити більше – потрібно інвестувати більше часу. І потроху, по 20-30 хвилин за раз, таке зростання поїдає твій особистий час.

Математика 33% (де 8 годин на сон, 8 годин на роботу та 8 годин на особисте) ламається. Першим страждає особистий час, а потім і сон.

Якщо ти братимеш роботу додому, якщо почнеш відповідати “по роботі” перед сном – ти будеш це робити завжди та, що ще гірше, всі навколо будуть чекати цього від тебе і дивуватися, чому це ти раптом не відповідаєш о першій годині ночі.

Уникнути такого практично неможливо, якщо пам’ятати даність першого абзацу. Але, щоб боротися з тим, що сильніше за тебе, потрібно боротися за його правилами.

Я додаю всі заплановані особисті справи в календар і трактую їх також, як трактую важливі робочі завдання та зустрічі – усю увагу на зустріч, жодних відповідей у месенджерах та виконання інших завдань.

По-перше, це, звичайно, дике занудство, а по-друге, не можу сказати, що у мене виходить добре і навряд чи тут я можу бути прикладом для наслідування, але це працює.

Якщо я не можу пропустити важливу робочу зустріч, я не можу пропустити й прогулянку з дитиною. Якщо я не заглядаю в пошту, поки перебуваю в потоці й готую складну таблицю, то я не заглядаю в пошту поки вечеряю з сім’єю. Коли в календарі слот зайнятий, його вже не може зайняти щось інше.

Тільки так мені вдається розділяти та не надто змішувати робочий і особистий час і нічого кращого я поки що не придумав.