⌘88. Принцип некомпетентності

Канадський педагог Лоуренс Пітер у книзі зі скромною назвою “Принцип Пітера” дійшов цікавого висновку: “В ієрархічній системі кожен індивід має тенденцію піднятися до рівня своєї некомпетентності”.

Суть його висновку в тому, що будь-який співробітник усередині компанії росте кар’єрними сходами доти, доки не займе місце, на якому вже не зможе справлятися зі своїми обов’язками, тобто стане некомпетентним.

Вище він вирости не зможе (у нормальних компаніях ніхто не підвищуватиме на посаді некомпетентного співробітника, я б точно не став) і працюватиме або до кінця свого життя, або поки не звільниться або його не звільнять.

Чому? Ну дивись:

1. Думаю, ми з тобою погодимося: якщо з’являється нова позиція, то на неї керівник поставить когось із компетентних працівників.

2. На новій позиції обов’язково відбувається зміна функціональних обов’язків (або підвищуються вимоги і навантаження за минулими обов’язками) і, за підсумками роботи, співробітник може справитися, так і не впоратися з новою роботою. Тобто виявитись компетентним чи ні.

3. Якщо він впорається, то це “додасть йому балів” в очах керівництва, а значить, він отримає кредит довіри для наступного підвищення. Тобто компетентних підвищують і надалі.

4. Екстраполюючи перші 3 пункти безкінечно ми, рано чи пізно, отримаємо підвищення співробітника на позицію, з якою він не зможе впоратися і виявиться некомпетентним.

5. Відповідно, ставши некомпетентним, підвищення співробітника зупиниться.

6. І ось тут прикольна штука: некомпетентних співробітників найчастіше не тільки не підвищують, а й не знижують.

Відповідальність за підвищення працівника, який не впорався з новою посадою, завжди лягає на керівника. Понизити такого співробітника на посаді означає визнати свою неправоту. А цього керівники не дуже люблять. Та й співробітники не люблять зниження на посаді й така ситуація найчастіше закінчиться просто звільненням.

7. Ще варто сказати, що шанс відмовитися від підвищення працівником, який навіть може розуміти, що стане некомпетентним на новій посаді, практично нульовий. Все навколо націлює нас на успіх (у кар’єрі та грошах), тож співробітник напевно погодиться ризикнути.

І що виходить у результаті роботи принципу Пітера?

На прикладі великих державних компаній часто можна помітити схильність системи до деградації: чим більше співробітників виявляє некомпетентність, тим більше знижуються загальні стандарти компетентності в системі і тим менш успішною стає система.

Якщо застосувати п.4 до всієї системи, можна зробити висновок, що у будь-якій компанії, рано чи пізно, всі посади будуть зайняті некомпетентними співробітниками.

Само собою, після цього система природним чином припинить своє існування, оскільки у ній ніхто не працюватиме.

На щастя, практично такого зазвичай не відбувається.

В компаніях, що активно розвиваються, існує постійний приплив свіжої крові, плинність кадрів, яка забезпечує компанію співробітниками, які не досягли своєї стелі.

У невеликих компаніях, навпаки, може просто не бути такої кількості посад, коли всі компетентні працівники могли б бути підвищені до свого рівня некомпетентності.