Категорія: #лайфхаки

Не дуже звиклий для цього каналу текст, але якщо читачі просять, то хто я такий, щоб відмовляти.

Спеціально для тебе я зібрав та трохи описав софт, який юзаю. Одразу вибач, що тут тільки для маків, але маю думку що для вінди завжди знайдуться аналоги.

Звичайно тут не буде про Notion чи Google Chrome, я розкажу про менш відомі, але корисні програми, які юзаю щонайменш кожного тижня.

Ну а ще з приємного – кожна з програм в списку нижче є безплатною, чи опен-сорсною, чи її функцій в безплатній версії достатньо для використання.

Anybox – сервіс, який замінив мені застарілий Pocket. Використовую його на маку (як додаток і як аддон для браузера) та на айфоні. Зберігаю статті, твіти, сайти та відео, які потрібно вивчити пізніше.

Latest – програма, яка робить лише одну штуку: перевіряє всі встановлені на твоєму маку програми на необхідність оновити. По суті, єдиний хаб для того, щоб підтримувати весь твій софт актуальним.

TunnelBear – VPN-сервіс, який давно підкорив мене своїм дизайном (зверни увагу на анімацію при введенні пароля). Простий, швидко працює і для користувачів з України дав купу гігабайт безплатного трафіку, якого мені цілком вистачило. Але якщо що, то у наших українців MacPaw є не менш крутий ClearVPN, який при реєстрації через Дію взагалі повністю безплатний.

AppCleaner – незамінна штука для тих, хто часто ставить та видаляє різний софт. Якщо видаляти через неї, то окрім самого додатка знайде та почистить також усі папки та файли, якими встигла насмітити непотрібна програма.

ImageOptim – програма дозволяє максимально стискати зображення без втрати якості (при чому можна закидати картинки цілими папками). Корисно для тих, хто часто завантажує зображення в інтернет.

Aware – ця програма займається тільки тим, що рахує час, проведений за комп’ютером. Вмикається як тільки торкаєшся тачпаду або клавіатури. Скидає час після паузи в (здається) 5 хвилин. Зручно стежити чи не час зробити перерву.

Rectangle – наводить лад на екрані тоді, коли в тебе запущена купа різних програм. Дозволяє швидко встановити різні розміри активним вікнам і розставити їх по екрану в потрібному порядку.

Hand Mirror – дзеркальце для тих, хто часто проводить відеодзвінки. В один натиск показує, як ти виглядаєш: можна причесатися, переодягнути футболку або, не знаю, посміхнутися самому собі поки ніхто не бачить.

Hovrly – зручно для тих, хто працює з різними часовими поясами. Можна додати скільки хочеш зон, вивести одну прямо в рядок меню і дозволяє заощадити купу часу на всі ці “так, а за нашим це скільки?”.

Shottr – скріншотер, який нарешті мені підійшов. Легкий, простий, з редактором, можливістю розмічати зображення, вимірювати відстань у пікселях між об’єктами, “витягувати” код кольору з картинки та завантажувати у хмару.

Reminders Menu Bar – незамінна для тих, хто (як я) використовує стандартну програму Reminders. Висить у рядку меню, дозволяє в один клік додати нове нагадування (у потрібну папку та з потрібною датою) та подивитися/відзначити/відредагувати найближчі нагадування.

Amphetamine – стане в пригоді тим, хто качає/завантажує великі файли або ставить відео на рендер. Забороняє маку йти в сплячий режим і вимикати екран навіть при живленні від батареї (і вміє в різні сценарії відключення).

Little Snitch Mini – показує, до яких місць на нашій планеті відправляється трафік з твого комп’ютера. Гарно виглядає, інколи цікаво позалипати. З корисного, зокрема, допоможе дізнатися, чи не маєш ти софту, який відправляє дані в рашку.

1. Режим: кінотеатр (ідея з книги The ONE Thing)

Коли ми йдемо в кіно, то завжди готуємося до того, щоб просидіти в кріслі 2-2,5 (або скільки там йде Аватар) години майже без руху. 

Фішка в тому, що потрібно реально готуватися – сходити в туалет, розім’ятися, заварити собі чай, покласти поряд якісь снеки, перевести телефон у режим “не турбувати”, одягнути зручний одяг та взуття. 

Спробуй ставитися до робочих сесій так, ніби йдеш у кінотеатр. 

Все це здається незначним, але дозволяє заощадити купу часу. Набагато крутіше увійти в режим потоку і за декілька годин виконати велике і складне завдання, ніж постійно відриватися, перемикатися та витратити на нього кілька днів.

Приємним доповненням до такого “походу в кіно” будуть навушники з шумозаглушенням та приємний плейлист з музикою без текстів, на зразок Lo-fi radio.

2. Згруповання

Згрупуй завдання перш ніж почати їх робити. Замість того, щоб побачити квітку та полити її, потім трохи почитати, відповісти на пару повідомлень у месенджері, помити підлогу в одній кімнаті й так далі – збирай однакові завдання разом. 

Потрібно полити квіти – набери в лійку води та полів їх усі відразу. Нагромадилися повідомлення – сядь і дай відповідь на кожне. Потрібно помити підлогу – ну ти зрозумів. Групувати можна за двома принципами:

2.1. За проєктами

Це очевидний підхід – якщо у тебе є безліч різних завдань щодо клієнта 1 та клієнта 2, то вибери тільки одного з них, відкрий усі необхідні чати, листування, документи та таблиці за проєктом клієнта та виконай необхідні завдання. 

Вже потім перейди на другого. Не роби трохи по одному клієнту і потім ще трохи по другому, адже марно піде час, необхідний на постійні перемикання як робочих процесів, так і фокусу уваги.

2.2. За завданнями

Також є очевидний підхід, про який я вже багато писав. Якщо потрібно відповідати на пошту – не перевіряй її постійно, приділи час щодня і відповідай на всі листи відразу. Потрібно відповідати в телеграмі – аналогічно, виділяй (залежно від об’єму та необхідної швидкості) 10 хвилин щогодини або по пів години у середині та наприкінці робочого дня. Зрозуміло, що фішка тут у тому самому – групувати завдання, щоб не витрачати час на перемикання між ними.

3. Уникнення роботи (ідея з книги Working Hard, Hardly Working)

Намагайся уникати роботи перед тим, як робити роботу. Дивний підхід, кажеш?

3.1. Делегуй людям

Замість того, щоб кидатися на завдання і через 5 годин щасливо закривати його, можна 5 хвилин подумати: а чи є люди в команді, які зроблять це завдання ефективніше за мене? Люди, які мають більше експертизи у цій сфері, ніж у мене?

3.2. Делегуй роботам

Аналогічно, виділи 5 хвилин на ресерч: чи немає вже автоматизації, сервісу, нейромережі, яка зробить потрібне тобі завдання швидше (а часто ще краще) за тебе? Чи немає в інтернеті статті, чи відео, де показано, як розібрати дані з таблиці за допомогою однієї формули та за 10 секунд замість твоїх ручних дій по декілька годин?

4. Багатозадачність

Ідея в тому, щоб навантажувати дві важливі половини себе одночасно – тіло та мізки. 

У ті моменти, коли ти не використовуєш свій мозок, але використовуєш тільки тіло (прибирання в будинку, прогулянка або пробіжка, навіть поїздка в машині), використовуй і свій мозок. 

Є величезна кількість аудіокниг та подкастів, які зможуть дати тобі нові ідеї чи інформацію, яка допоможе у роботі та житті. І навпаки, навіть під час онлайн-дзвінків (коли твоя камера вимкнена) ти можеш розім’ятися, поприсідати чи навіть відтискатися (але тут бажано і мікрофон не забути вимкнути).

Чотири такі прості та дрібні звички зможуть не лише підняти твою ефективність, а й банально заощадити тобі кілька (десятків) годин на місяць. А що є важливішим за час?

Розвиток бренду та зростання brand awareness – велика, цікава та дуже складна історія. 

Проте є один поінт, який об’єднує безліч різних агентств, компаній і магазинів: твій клієнт при виборі між тобою та твоїм конкурентом завжди дивитиметься на відгуки інших про тебе.

Логотипи компаній у портфоліо, гарні кейси, нагороди та перемоги в рейтингах, цікаві статті на блозі та PR-матеріали у медіа – все це дуже важливо, корисно та обов’язково. Але не замінить наявності відгуків реальних клієнтів.

А зі всіх видів відгуків найкраще працюють, звичайно ж, відео. Їх (поки що) неможливо підробити та досить складно отримати.

Як раніше своєму агентству Netpeak, так і зараз моїм клієнтам на консалтингу я, серед іншого, допомагаю вибудовувати процес отримання відгуків від клієнтів. Процес цей, хоч і може бути системним, залишається складним і на нього впливає купа факторів – від того, як спілкується твій сейлз до (очевидно) якості наданих послуг.

1. Коли та в кого просити відгук?

Це потрібно робити тоді, коли клієнт вже задоволений результатами співпраці, але ще не пішов від тебе.

Якщо ти надаєш умовно-разові послуги (наприклад, створення сайтів), просити відгук варто після релізу та отримання позитивного фідбеку від клієнта, але до того, як ти почав продавати підтримку сайту (від якої він ще може відмовитися).

У Netpeak, де ми часто надаємо постійні послуги (SEO, контекстна реклама та інший діджитал-маркетинг), ми впровадили щомісячний автоматичний опитувальник для клієнта. Ставимо два питання: “Оцініть віддачу від співпраці з нами у замовленнях/дзвінках/листах” та “Оцініть наше ставлення до вашого проєкту”. По кожному питанню клієнт ставить оцінку від 2 до 5. Наявність двох п’ятірок за такої оцінки – тригер запросити відгук.

2. Який відгук просити?

Я пропоную вибудовувати піраміду запитів, тобто прописати всі варіанти відгуків, які тобі взагалі потрібні. Наприклад:

– відеовідгук

– Текстовий відгук

– відгук в особистих соціальних мережах

– відгук на Google Business

– відгук на Clutch

…і так далі. Не обмежуй свою фантазію.

Далі відсортувати їх від найскладнішого (читай – найважливішого для тебе) до найпростішого та пропонувати по черзі.

3. Як просити відгук?

На цей етап ми приходимо з більш-менш системним процесом. Ми розуміємо, що просимо відгук у клієнта, який задоволений нашою роботою та знаємо, що саме нам потрібно. Процес самого запиту я будую приблизно так:

3.1. Просимо залишити відеовідгук (тут варіанти: запишіть на телефон, можемо організувати оператора з камерою, заздалегідь підготувати текст відгуку тощо). 

Якщо на цьому етапі йде відмова (а так часто буває) – “я не публічний”, “я не вмію говорити на камеру”, “я не маю часу”, то:

3.2. Просимо залишити відгук на Clutch (або іншій важливій для бізнесу платформі, де відгуки верифікуються по мейлу клієнта), відразу скидаючи мануал: ось куди потрібно зайти, ось що натиснути, ось текст, який можна опублікувати, займе 4 хвилини. 

Якщо і тут чомусь клієнт відмовляється, то, по-перше, потрібно переглянути перший пункт нашого процесу – а він точно задоволений? А по-друге, запустити безвідмовний варіант:

3.3. Показуємо клієнту готовий текст, написаний від його імені та говоримо – ви задоволені роботою з нами, чи можемо це від вашого імені у себе на сайті та в соціалках опублікувати? Ну, а тут вже й відмовити майже неможливо.

Так, додам вельми очевидну штуку – відгук повинен просити той співробітник, який найбільше спілкується з клієнтом. Виділяти окремого sucess-менеджера, який ходитиме і збиратиме відгуки – погана ідея. Процес зазвичай налаштовується та курується маркетингом, а виконується сейлзом.

Ну і, звичайно, варто пам’ятати, що навіть за швидкої згоди на п.3.1. процес може тривати не один місяць, і це нормально. Я займаюся консультаціями з маркетингу вже майже рік, але перші два відгуки отримав і опублікував лише кілька тижнів тому.

Технічне завдання це документ, що визначає мету, структуру, властивості та методи будь-якого проєкту, що виключають двозначне тлумачення різними виконавцями.

Коротко кажучи, це такий інструмент комунікації між замовником і виконавцем, наділений баченням, побажаннями та знаннями замовника.

Я вже писав про те, що написане технічне завдання – найкращий спосіб перевірити системність мислення автора. У моїй роботі, під час пошуку фахівців у маркетинг-команди саме технічне завдання – те, що заведено називати тестовим завданням перед співбесідою.

Претенденту не потрібно нічого спеціально робити, достатньо показати ТЗ, яке він робив на минулому місці роботи.

Сьогодні я трохи розповім про те, яким має бути ідеальне технічне завдання для чого завгодно: від банера для реклами у Facebook до відеоінтерв’ю, нового лендінгу чи функціонування форми збору заявок.

1. Що обов’язково має бути у ТЗ:

1.1. Вказівка проблеми. Проблема – чітка та коротка відповідь на питання “яку проблему я хочу вирішити”.

1.2. Інтерфейс. Правило: “якщо ти щось не можеш намалювати, то не можеш чітко поставити ТЗ”.

1.3. Коментарі до інтерфейсу. Правило: “що менше коментарів потрібно до інтерфейсу, то успішніше твоє ТЗ”.

2. Технічне завдання обов’язково має бути розбите на логічні чи функціональні частини:

2.1. Кожна частина ТЗ має бути затитулована та пронумерована, всі пункти всередині кожної частини також мають бути пронумеровані.

2.2. Завжди роби відступи між пунктами, щоб ТЗ було легше сприймати. Не заощаджуй місце.

3. Ключові моменти, описані в ТЗ, повинні бути проілюстровані у вигляді картинок, скриншотів та/або ескізів інтерфейсів. Причому не у вигляді посилань, за якими потрібно кудись переходити, а бути вбудованими в текст:

3.1. Для проєктування зразкових інтерфейсів можна використовувати сервіси типу Moqups.com або навіть Google SpreadSheet і Google Drawings.

3.2. Додай більше прикладів та посилань, якщо бачиш, що твоя думка може бути трактована інакше або з використанням значних розумових витрат.

4. ТЗ має бути вільно від філософських думок та води. Якщо не знаєш, як щось описати, порадься заздалегідь із виконавцем, у нього вже можуть бути приклади подібних завдань від інших замовників.

5. ТЗ потрібно обов’язково складати в Google Docs (або будь-якому іншому сервісі, де тексти можуть одночасно коментувати та правити різні користувачі).

6. Іноді завдання є настільки складним, що є сенс написати загальну концепцію для себе. Потім у цій концепції виділити певні блоки. І ставити ТЗ до кожного із цих блоків.

7. Перше правило для ТЗ щодо доопрацювань готових систем (наприклад, створення нової сторінки в структурі наявного дизайну сайту): “не плоди нових сутностей без 100% необхідності”.

8. Друге правило для ТЗ щодо доопрацювань готових систем: “думай системно – роби все так, ніби цим користуватимуться всі”.

9. Коли ти дописав ТЗ, то спитай себе: чи може виконавець завдання зрозуміти чітко, що ти від нього хочеш, без уточнень. Якщо ні, то допрацьовуй ТЗ.

10. Дійсно гарне технічне завдання буде зрозумілим не тільки вузькому фахівцю, для якого воно готується, але й будь-кому, хто з ним ознайомиться. Саме так я перевіряю тестові завдання претендентів.

За даними Startup Genome Report 90% стартапів помирають в перший рік існування, а з 10%, що залишилися, більшість відчуває проблеми, що ставлять їх на волосок від закриття. Це характерно для всіх секторів та видів нового бізнесу.

Я, звичайно, не володію знаннями про чарівну пігулку, яка допоможе вижити саме твоєму бізнесу. Але розповім сьогодні про процес, який дозволить знизити ризик смерті, якщо підійти до нього усвідомлено та, головне, на початковому етапі існування бізнесу.

Думаю, ти погодишся, що є три основні складові успішного бізнесу та попадання в ринок:

1. Клієнт: ти знаєш, кому потрібний твій продукт.
2. Проблема: ти розв’язуєш конкретну проблему клієнта.
3. Рішення: клієнт готовий платити за це рішення.

Щоб правильно відповісти на ці три питання та визначити свій Product-Market Fit, потрібно виконати вісім послідовних кроків (які також є циклічними, але давай про це наприкінці):

1. Вивчення клієнта

Насправді це формування портрета покупця (buying persona) – необхідно розділити ринок на сегменти, які з потенційних клієнтів з подібними потребами та поведінкою.

2. Визначення потреби клієнта

Необхідно визначити потребу кожного сегмента цільових клієнтів, яка або незадоволена (рідкісний випадок “блакитного океану“), або задоволена, але слабко (випадок – “зробимо краще, ніж конкуренти”).

3. Визначення ціннісної пропозиції

Сформуй відповідь на запитання: як ти вирішуватимеш наболілу для споживача проблему, в чому перевага твого бізнесу перед конкурентами?

До речі, ціннісна пропозиція – одна зі складових шаблон з дев’яти блоків, кожен з яких є ключовим елементом бізнесу. Схему найкраще скласти ще на перших етапах роботи, тоді у тебе буде структуроване уявлення про клієнтів, ринок, ціннісну пропозицію, партнерів, ресурси, витрати та доходи.

4. Формування MVP

Зі сформованої ціннісної пропозиції необхідно визначити набір обов’язкових функцій, якими матиме мінімально життєздатний продукт (MVP – minimum viable product).

5. Створення прототипу та запуск MVP

Прототип допоможе протестувати ідею розробки реального продукту (його можна показати тестової аудиторії знайомих чи передплатників у соціальних мережах). А після запуску MVP обов’язково потрібно вивчати у деталях взаємодію користувача з продуктом – спілкуватися з першими клієнтами, збирати докладний фідбек.

6. Просування MVP

Якщо все пройшло добре, то ти наділив свій продукт мінімально необхідними унікальними властивостями, завдяки яким клієнт вибирає його, а не конкурентів.

Тільки зараз настає час вкладання грошей у маркетинг – PR, SEO, контекст, соціальні мережі, реферальні програми тощо.

7. Вивчення реакції користувачів

Твоя мета зробити так, щоб клієнти не лише продовжили користуватися продуктом після реєстрації, а й рекомендували його своїм знайомим.

Збираючи фідбек, ти визначиш, якому відсотку клієнтів продукт підходить повністю, а якому – ні. Це дозволить розширювати функціонал MVP та доопрацьовувати продукт, щоб поступово розширювати сегмент постійних клієнтів.

8. Доробка продукту

На фінальному етапі відбувається вдосконалення товару під потреби та потреби клієнтів.

Насамперед рекомендую орієнтуватися на побажання клієнтів щодо якості продукту, адже чим більше він відповідає ринку, тим ближче ти до PMF.

По-друге – на юзабіліті продукту, оскільки навіть якщо він хороший (і користувачі це підтверджують), але не дуже зручний, то масовий клієнт може пройти повз.

Процес циклічний – після 8 кроку потрібно починати все з початку. Реакція користувачів повинна вивчатися регулярно, адже конкуренти теж не стоять на місці та одного прекрасного дня один створять аналог твого продукту, який краще відповідатиме потребам ринку.

Виживуть лише ті, хто не зупиняється і продовжує постійно створювати та вдосконалювати цінність продукту, масштабувати її, залучати нових клієнтів та вивчати їхній досвід взаємодії.

Попри війну, перебої зі світлом, інтернетом, опаленням та водою, грудень для багатьох компаній – час планування та постановки цілей на майбутній рік. Здавалося б, які можуть бути плани у такий час, коли твій власний обрій планування рідко перевищує тиждень? Але для бізнесу цілі та плани – можливість не просто існувати, але розвиватися, заробляти гроші, платити податки та зарплати.

Вже багато років поспіль у грудні ми в Netpeak проводимо стратегічні сесії, в яких беруть участь кілька десятків людей. Формат таких сесій передбачає повне занурення у завдання та проблеми команд, мозкові шторми щодо їх вирішення та розвиток нових гіпотез. Взимку 2022 року, замість виїзду за місто на тиждень, у нас – регулярні довгі дзвінки у зумі та незаплановані перерви на пошуки коворкінгів з генераторами та старлінками.

Але я покликав тебе не для того, щоб поскаржитися, а для того, щоб розповісти про одну прикольну технологію проведення стратегічної сесії – the world cafe (або світове кафе).

З’явився цей метод у 1995 році у Каліфорнії, коли два десятки бізнесменів зібралися в одного з них у гостях, щоб влаштувати обговорення спільної проблеми. Вони сиділи навкруги на подвір’ї, але почався дощ і їм довелося розділитися на кілька маленьких груп і сісти за окремі столи всередині будинку. Кожен гурт почав обговорювати тему зустрічі, а всі ідеї записувалися. Щоб вислухати всі ідеї, учасники періодично змінювалися столами – так і з’явилося світове кафе.

Фішка технології в тому, щоб створити атмосферу приємної балаканини в кав’ярні та одночасно з цим обговорювати складні питання. А ще в тому, що в обговоренні може брати участь практично необхідна кількість людей. Також дуже рекомендую не скипати момент оформлення зустрічі – потрібні зручні крісла, чай та кава, печиво та снеки.

Організувати та керувати такою сесією досить просто – потрібно розділити учасників на групи (в ідеалі рівні, від 3 до 7 осіб) та вибрати у кожній з них модератора, який контролюватиме обговорення.

Позиція модератора найважливіша у таких обговореннях – він зберігач знань групи. Його завдання фіксувати інформацію та передавати напрацьоване наступним групам. А також слідкувати, щоб кожен брав участь в обговоренні та записувати всі ідеї без критики (!).

Ведучий (який також може бути модератором або просто учасником обговорення за столом) озвучує тему обговорення – вона може бути однією для всіх або окремою на кожен стіл. Також він засікає 20-хвилинні сесії, після яких усі (крім модератора) змінюються столами, а модератор коротко розповідає новим учасникам, до яких ідей привели попередні обговорення.

Коли перша група проходить повне коло та повертається за свій початковий стіл, модератор знайомить їх з усіма ідеями всіх груп, які встигли згенерувати. Проводиться фінальне обговорення та формується презентація ідей розв’язання поставленого питання, що базуються на накопиченому колективному досвіді столу.

Кайф у тому, що за такого підходу групові роботи отримують не лише швидший та якісніший результат, а й самі учасники сесії отримують задоволення та позитивний досвід групового обговорення та конструктивного діалогу, якого так не вистачає у звичайних робочих буднях.

Зазначу, що проведення сесії у форматі “світового кафе” в онлайні можливе, хоч і більше витратне. Замість пересаджування від столу до столу учасникам потрібно перемикатися з колла на кол. А контроль таймінгів та фоллоу-апи ведуться через групові чати у месенджерах.

Якщо метод тебе зацікавив і хочеш застосувати його на практиці – ось pdf від комьюніті, де про “світове кафе” написано ще докладніше.

На мій величезний подив минулий пост зібрав безліч фідбеку. Було кілька однакових питань, тож я вирішив зробити про це окрему посаду – якщо таке і тобі може бути цікаво.

Отже, як влаштований та систематизований мій день/тиждень/місяць?

Якщо коротко, то я використовую лише два інструменти (календар та фокусування на всіх гаджетах) та наскрізний підхід до сегментації свого дня.

Кожен будній день розділений у мене на три основні блоки:

1. Особистий/сімейний час

У календарі це три слоти: morning routine (8:30-10:00), lunch (13:00-14:00) та do not disturb (19:00-22:00).

Вони потрібні мені насамперед для того, щоб не ставити на цей час робочі зустрічі та завдання, а в другу для того, щоб “бачити день” у зрозумілих сегментах.

У фокусуванні на телефоні/годинниках/планшеті/ноутбуку в ці ж часові проміжки включаються відповідні режими – morning, lunch та dnd.

Автоматично включаються вибрані шпалери/циферблати та активується режим приглушення повідомлень з основних робочих інструментів (телеграм, слак, пошта, календар тощо).

Що я отримую? Можливість не відбирати у себе та своєї родини ранковий, обідній та вечірній час.

2. Робота

Два порожні слоти в календарі (10:00-13:00 та 14:00-19:00), куди я ставлю всі робочі плани (“розібратися з таблицею”, “вивчити конкурентів клієнта”), дзвони та зустрічі.

І фокусування work, яке активує всі потрібні мені повідомлення від додатків, на які потрібно реагувати. Це і нові особисті повідомлення у будь-яких месенджерах, і нові листи, запрошення на івент від календаря, вхідні дзвінки тощо.

Що я отримую? Жорстко окреслені часові рамки, коли на 100% можна зануритися в роботу та увійти до стану потоку.

3. Сон

Це найпростіше – слот з 22:00 до 8:30 заблокований у календарі і на цей час включається фокусування sleep, яке відключає взагалі всі повідомлення, окрім дзвінків та особистих повідомлень від списку обраних контактів (де тільки родина та близькі люди) та перекладає все гаджети у режим енергозбереження.

Що я отримую? Ну, можливість поспати та не реагувати на запитання від клієнта з іншого часового поясу раніше.

До речі, у цій системі вихідний відрізняється від будня лише тим, що замість режиму work у мене включається режим private. Він працює аналогічно режимам з п.1 – глушить робочі інструменти та залишає всі інші.

Я сподіваюся, що ці прості штуки можуть бути корисними й тобі. На жаль, я не маю досвіду роботи з екосистемою андроїдів, але впевнений, що там є щось подібне, просто називається інакше (і, звичайно, з’явилося раніше, ніж на цих ваших айфонах).

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, на тлі пандемійних обмежень та масового виходу офісних працівників на роботу з дому ми дуже багато дискутували на тему балансу роботи та життя.

Зараз ті дискусії здаються чимось легким і навіть приємним. Але проблема нікуди не поділася, вона посилилася як моральною складовою (страхом за своє життя та життя близьких на тлі щоденних жахливих новин), так і цілком реальною – від відключення електрики та води до щоденного ракетного обстрілу житлових будинків.

На тлі всього цього не виходить просто закритися у мушлі – треба якось існувати, заробляти гроші, платити зарплати та податки, запускати проєкти.

Сьогодні я хочу розповісти (а скоріше навіть нагадати тобі, адже вони дуже банальні) про три основні помилки, яких ми всі припускаємо, працюючи з дому:

1. Перевіряти пошту та месенджер у неробочий час

Ти думаєш, що просто швидко перевіриш: чи не потрібно комусь щось від тебе. І втягуєшся, бо майже завжди щось потрібно. Адже найчастіше це легко може почекати до наступного дня.

Ніхто не може бути завжди продуктивним, і дуже важливо спробувати відокремити своє життя від роботи.

Замість того, щоб працювати в будь-який час дня чи не мати будь-якої структури, тобі потрібно бути чесним (насамперед перед собою) щодо того, коли ти хочеш і можеш працювати.

2. Не переодягатися в “робочий” одяг

Однією з переваг роботи з дому є те, що ти можеш одягатись так, як тобі хочеться.

Але робота в розтягнутій майці чи піжамі знижує твою продуктивність та самооцінку (і навіть змусить тебе відчувати, що ти насправді не працюєш).

Одягнувшись так, ніби ти збираєшся вийти з дому, допомагає увійти до робочого режиму.

3. Не мати робочого місця

Розділити роботу та сімейне життя дуже складно, коли вони співіснують в одному приміщенні.

Оточення впливає на твій настрій і здатність концентрувати увагу. Дуже легко відволікатися, працюючи вдома.

Виділене робоче місце у вашому будинку допоможе відокремити особисте життя від роботи. Якщо у тебе є вільна кімната, яку ти можете зайняти, це, звісно, ​​ідеально (і напевно вже зроблено). Але якщо такої кімнати немає, ти все одно можеш створити робочий простір з мінімальними факторами, що відвертають увагу. Можна спробувати перенести свій стіл у спокійніший кут квартири, сидіти обличчям до стіни або вікна і використовувати шумопоглинаючі навушники.

Ось такі три банальні поради. Намагайся не допускати таких помилок, якщо можеш і хочеш працювати ефективно. І бережи себе.

Кажуть: “скільки фреймворків ти знаєш – стільки разів ти фахівець”. Гаразд, ніхто так не каже, я це щойно придумав. Але це практично правда – фреймворки це такі перевірені, запаковані й стислі знання, які економлять купу часу.

Сьогодні хочу розповісти про два основні, найпопулярніші та корисні фреймворки для копірайтерів. А тему копірайтингу я вибрав, тому що контент-маркетинг та креатив (які не працюють без якісного копірайтингу), не лише найефективніші у співвідношенні ціна-результат способи просування бізнесів, а ще й вкрай затребувані професії. Справді гарний копірайтер – дуже велика рідкість.

А, ну і дисклеймер: не плутай SEO-копірайтинг з креативним копірайтингом, це різні професії.

1. AIDA (Attention, Interest, Desire, Action)

Текст, написаний за цим фреймворком, повинен привернути увагу читача, створити інтерес до рекламованого продукту/послуги, сформувати бажання ним володіти та, нарешті, спонукати до дії – здійснення покупки.

Ось приклад використання фреймворку – сайт ПЗ для відстеження продажів від компанії Gong.

Розберемо текст у деталях:

> Stop Losing Winnable Deals
Заголовок, що привертає увагу – ніхто не хоче втрачати вигоду.

> See every detail in your pipeline with sales tracking software
Цей і наступний рядки викликають інтерес до продукту, а основна увага приділяється отриманню доходу та укладенню угод.

> Build your sales dream team
Це буквально бажання кожної людини, яка відповідає за продаж у великій компанії, слово «dream» використано тут навмисно.

> Book a demo
Найважливіше завдання сайту – вивести клієнта на дзвінок. З цього моменту представник зможе продемонструвати продукт і займатися прямим продажем. Це також називається “закликом до дії” або CTA.

Фішка такого тексту, що продає, в його цілісності – видали будь-яку частину і оффер перестане працювати:
– без заголовка ніхто навіть не прочитає решту тексту;
– без перших двох рядків залишаться лише обіцянки, але не буде жодних пояснень про продукт;
– без частини з “dream team” немає ні результату, ні користі;
– а без СТА взагалі не зрозуміло, що робити з отриманою інформацією.

Важливо, що весь текст, що продає, знаходиться тільки у верхній частині сторінки (в межах 30% верхньої області). Решта лендінгу присвячена цінності продукту та усунення будь-яких сумнівів, які можуть виникнути у відвідувача.

Аналогічно AIDA чудово працює, коли вам потрібно привернути увагу у переповненій стрічці: у соціальних мережах чи пошті.

2. PAS (Problem, Agitate, Solution)

Потрібний для створення ефективних та переконливих рекламних текстів: визнач проблеми, з якою стикається твоя цільова аудиторія, підкресли проблему так, щоб вона створювала відчуття терміновості, а потім запропонуй рішення.

І знову приклад – цільова сторінка інструменту для навчання співробітників Trainual.

> Onboarding and training can be painful
Больова точка для власника малого бізнесу, який намагається зростати.

> And scaling a small business can be hard
Ще раз підкреслює болючі точки, спонукає читача, говорячи про його найбільшу проблему.

> But not with Trainual – one simple time-saving system for…
Представляє розв’язання проблеми.

> Try free (no credit card)
Це CTA, і хоча “дія “частина AIDA, а не PAS, воно необхідне для кожного фрагмента тексту, який ти пишеш.

Фішка в тому, що весь креативний копірайтинг – суміш цих двох фреймворків у правильному порядку + розмова мовою клієнта.

Завжди все зводиться до того, щоб дізнатися про свою цільову аудиторію і провести її шляхом трансформації – від проблем до рішень. Адже, зрештою, головна мета хорошого копірайтингу – зробити так, щоб читач сам захотів зробити потрібну тобі дію.

Моя робота часто потребує монологів. Не важливо, чи займаюся я розвитком бізнесу та команди чи надаю консультаційні послуги.

Мені дуже не хочеться називати це лекціями, воркшопами чи презентаціями, але факт у тому, що формат має на увазі практично односторонню передачу інформації.

Для того, щоб утримувати увагу слухачів та доносити потрібну мені інформацію, я намагаюся використати кілька простих лайфхаків, про які сьогодні й розповім.

1. Почну з найважливішого і найскладнішого пункту: потрібно прибрати всю непотрібну інформацію.

Для цього варто обмежити себе часовими рамками (“ми зателефонуємо на 30 хвилин”) і прописати план із 3-5 основних пунктів. Мета не розповісти все, що знаєш, а якісно донести потрібне.

2. На початку будь-якого такого монологу слід розповісти план зустрічі – це дозволяє всім налаштуватися на одну хвилю. Ну а слухачам не перейматися невідомістю, точно знаючи, яка тема буде наступною в черзі.

3. Очікування – найкрутіший інструмент синхрону на стадії спілкування. Варто запитати “чого ти чекаєш від нашої сьогоднішньої зустрічі?”, а потім на льоту підлаштуватися під очікування. Наприкінці зустрічі обов’язково уточнити – “чи збіглися підсумки зустрічі з очікуваннями?”

4. Інформацію краще подавати від загального до часткового, обов’язково поділяючи на інтонаційно підкреслені блоки. Деталі потрібно вибудовувати довкола основних понять, зосередившись на ключовій ідеї.

5. Жодних полотен текстів на слайдах (якщо твій монолог супроводжує презентація). Твій “клієнт” фізично не здатний однаково сфокусовано слухати та читати, а візуал завжди перебиває аудіосприйняття.

Коротко кажучи, доки ти кажеш – тебе ніхто не слухає, усі читають. І якщо ти вже вирішив робити презентацію, то на слайдах мають бути лише короткі тези, по суті це більше для тебе підказки, щоб не втрачати нитку оповідання.

6. Оскільки людина набагато легше і простіше запам’ятовує логічні зв’язки та абстрактні поняття, ніж сухі деталі, це також варто використовувати. Я завжди додаю приклади з життя, кейси зі своєї роботи або розв’язання подібних проблем, знайдене кимось іншим (підглянуте у книгах та статтях).

7. Яким би крутим не був твій монолог – від нього все одно втомляться. Я намагаюся робити паузи хоча б кожні 10-15 хвилин і вимагати зворотний зв’язок “в моменті”. Тобто давати можливість поставити мені запитання та уточнення щодо поточного блоку, а не по всій темі в цілому наприкінці мого спічу.

Ну і нехай тут буде ще один (секретний) лайфхак без номера: завжди отримуй задоволення від того, що і як ти розповідаєш.

Кайфуй від того, що ділишся інформацією. Оформлюй презентацію з фоном з “Ріка та Морті”, використовуй гіфки з котами та обов’язково жартуй над собою.